ОБ ОРУЖИИ РЕВОЛЮЦИИ

Опубликовано:
Источник: оригинал
Комментариев: 369
4
Средняя: 4 (голоса)

Настройки просмотра комментариев

Выберите нужный метод показа комментариев и нажмите "Сохранить установки".
Владимир136
Аватар пользователя Владимир136

Нимроду Да им что за проблема...

хоть 8, хоть 128. Станок печатный работает. И краска зеленая есть.

 

Владимир136

Геннадий
Аватар пользователя Геннадий

Юрий Игнатьевич, в эту

Юрий Игнатьевич, в эту революцию мы не одни, нам поможет сообщество демократических стран во главе с США вплоть до введения бесполетной зоны над Россией и замораживания счетов жуликов и воров!

Безусловно, если путя еще посидит в Кремле и добьет остатки СЯС и ВС, то дойдет и до бесполетной зоны.

 
Совок
(не проверено)
Аватар пользователя Совок

 Спасибо, Юрий Игнатьевич,

 Спасибо, Юрий Игнатьевич, чудесная статья, как всегда, самая суть тех событий просто на ладони.

У меня есть мечта - Ваша книга о событиях 1917-1927 (хотя бы 1922).  

 
Автомеханик
Аватар пользователя Автомеханик

Кого Мухин предал?

Кого Мухин предал? Коммунистов - большевиков. Когда? Сейчас. В очередной раз.

 
Славянин
Аватар пользователя Славянин

Первый

 Данное утверждение является всего лишь твоим личным предположением, основанным на твоём личном восприятии поданной Ю.И. Мухиным информации. Но кто сказал , что ты прав?Вот если бы ты опубликовал постановление, принятое на пленуме старых политкаторжан,тьфу,  старых большевиков, с резолюциями президиума, прениями собравшихся, стенограммами выступлений. подписями под постановлениями конкретно существующих в реальности, а не в твоём воображении , людей . Тогда другое дело. А так,только твои личные выкрики с места.От имени мифичной партии. А место ваше историей давно определено. Теряешь темп.

 
Алексей Десятников
Аватар пользователя Алексей Десятников

Задаю вопрос, но боюсь

Задаю вопрос, но боюсь ответа.
Что должен сделать Ю.И.Мухин, чтобы искупить вину перед большевиками?

Вы поди давно забаррикадировали двор, ждете когда начнется, а оно все никак не начинается. От глубоких познаний в марксизме-ленинизме революция не начнется.

Чем на баррикадах сидеть-то, организовались бы по примеру большевиков, экспрорприациями занялись для начала, деньжат на революцию подкопили. Потом - марксистский кружок создадите в Газпроме, пролетарии подтянутся, а за ними и Ю.И.Мухин с командой каяться прибегут.

 
Aleksey2
Аватар пользователя Aleksey2

Для Первый.

Первый: "Кого Мухин предал? Коммунистов - большевиков. Когда? Сейчас. В очередной раз."

Пожалуйста, конкретно, назовите хоть одного коммуниста -большевика (современного).

 
Автомеханик
Аватар пользователя Автомеханик

Знакомьтесь - ВКП(б)

Знакомьтесь - ВКП(б)
Среди множества политических партий, движений, групп, существующих сегодня в России, человеку несведущему бывает очень трудно разобраться. В самом деле, чем принципиально отличаются друг от друга все эти партии, блоки и политики? Все обещают заботу о пенсионерах и малоимущих, все клянутся в любви к России и её народу, в первую очередь - русскому, все, как один, заявляют о поддержке науки, образования, здравоохранения, все подчёркивают необходимость принятия законов, улучшающих жизнь людей... Глядя на весь этот политический балаган, у любого человека появляется сильное желание послать все эти политические партии и политиков — и каждого в отдельности, и всех, вместе взятых, - по очень популярному русскому адресу. Особенно если учесть, что предвыборные обещания так и остаются всего лишь обещаниями, выполняющими роль наживки. Только с помощью этой наживки политики ловят отнюдь не рыбу, а избирателей, ловят и свои кресла, с высоты которых легко даже и без золотой рыбки выполнять любое желание рыболовов.

Однако, подумав и присмотревшись повнимательнее, любой человек скажет: «ведь это партии и политики, которые поддерживают нынешний режим, на словах заботятся о народе, а на деле служат лишь ничтожной горстке народа, а именно - тем, кто имеет состояние, кто имеет свое «дело», приносящее прибыль, то есть тем, кого называют капиталистами. А до трудящихся партиям и политикам, поддерживающим режим - никого дела нет». И, разобравшись, человек, который начал мыслить, спрашивает себя, окружающих, соседей, друзей: «А неужели нет в России политических партий, организаций, политиков, которые бы отстаивали бы интересы трудящихся?». И, пытаясь найти информацию об этих партиях, с удивлением обнаруживает, что, оказывается, среди партий, выступающих как противники режима, партий, выступающих, с коммунистических позиций, оказывается, тоже нет единства. И чаще всего этот человек обращает свой взгляд на Компартию Российской Федерации, возглавляемую ГА. Зюгановым, считая, что это - единственная подлинная коммунистическая партия России.

Действительно КПРФ во главе Г. Зюгановым представляет собой определённую силу. Однако, те кто называет себя коммунистами, должны быть сторонниками того коммунистического учения, творцами которого были Маркс, Энгельс, Ленин и Сталин. Того учения, которое привело к победе Великого Октября и построению социализма в нашей стране. Того учения, светом которого были озарены все великие трудовые и боевые победы советского народа - Магнитка и Днепрогэс, создание великой державы и Красное знамя над поверженным Рейхстагом в мае 1945 года. Того учения, которое носит название большевизм. Наша Всесоюзная коммунистическая партия (большевиков) является прямым продолжателем легендарной ВКП(б) Ленина-Сталина. В отличии от КПРФ, которая считает, что с нынешним режимом и со всеми нынешними бедами можно покончить путём простого голосования, ВКП(б) стоит на той точки зрения, что если в сегодняшней России победил капитализм то, следовательно, путь от капитализма к социализму лежит только через социалистическую революцию. Мы представляем себе социализм как общество, в котором все средства производства - заводы, фабрики, земля, недра, природные богатства — принадлежат не хозяину-капиталисту и не отдельным группам людей, а являются собственностью всего трудового народа. Мы рассматриваем социализм, как общество, в котором не капиталисты и их слуги заседают в парламентах и правительствах, в мэриях и администрациях, пишут законы и решают судьбу народа, а как общество, в котором политическая власть принадлежит трудящимся и судьбу страны, области, района, свою собственную судьбу, решают слесарь и шофёр, инженер и доярка, профессор и врач, студент и учитель. Мы рассматриваем социализм, как общество без эксплуатации человека человеком.

Но революцию совершают не группа заговорщиков и не политические партии. Социалистическая революция - это переход власти от класса капиталистов к классу пролетариев, то есть людей, являющихся наёмными работниками физического и умственного труда. Конечно, часто от трудящихся приходится слышать: «я маленький, слабенький, от меня ничего не зависит». Но коммунисты считают, что как раз те, кто кажется себе маленькими, слабенькими составляют - основу общества. Именно их трудом и умом создаётся всё - от спичек до ракетных двигателей. Коммунистическое учение - это как раз и есть учение защиты слабого от сильного, ограбленного от грабителя, трудящегося от капиталиста. И, объединившись, осознав свои интересы, встав под общее Знамя, поняв, что каждый трудящийся - человек, а не машина для выжимания прибыли для капиталистов -эти «маленькие и слабенькие» могут всё. И мы видим первоочередную задачу нашей партии в том. чтобы максимально способствовать просвещению, организации и развитию борьбы трудящихся.

Люди, объединившиеся во Всесоюзную Коммунистическую партию (большевиков), действует сегодня в большинстве регионов России. Несмотря на то, что наша партия подвергается жесточайшим репрессиям со стороны властей (достаточно сказать, что руководители ВКП(б) объявлены вне закона на территории России и закрыта центральная газета партии – “Большевистская правда”) несмoтря на то, что нашу деятельность замалчивает информационная обслуга режима, большевики делают всё возможное чтобы их голос доходил до трудящихся. Мы надеемся, что у Вас появится желание вступить с нами в контакт, высказать свои мысли и мнение, поспорить и подумать вместе с нами о том, в какой ситуации находится трудовой народ России и как бороться за свои права, за то чтобы ночь бесправия трудящихся и власти капитала сменилась рассветом России - России трудового народа.

Александр Лапин, Первый Секретарь ЦК ВКП(б)

 
Aleksey2
Аватар пользователя Aleksey2

Для Первый.

А каким образом Мухин предал Лапина???

 
Славянин
Аватар пользователя Славянин

Первому

 Лапин, Лапин. Что-то не припомню книг такого автора. Особенно таких, как "Катынский детектив". Но тоже прогресс.Лапин существует. Но существует ли резолюция, или постановление, или ХОТЬ ЧТО НИБУДЬ за подписью ЦК ВКП(б) , где указано что Ю.И. Мухин чего-то не так сделал? 

 
Nimrod
Аватар пользователя Nimrod

Он один такой)))

Первый. А Второго пока не нашлось)

 

ДЕЛО СТАЛИНА - МУХИНА

Автомеханик
Аватар пользователя Автомеханик

А на Украине есть ПК(б)У.

А на Украине есть ПК(б)У.

 
Nimrod
Аватар пользователя Nimrod

Я проверю)))

Я проверю)))

*гугл выдает только: П.К. бу (продать, купить, разобрать, обменять) )))

 

ДЕЛО СТАЛИНА - МУХИНА

Аспирин
Аватар пользователя Аспирин

Революцию не покажут по

Революцию не покажут по телевизеру.

 

Мысли глобально, действуй локально.

Nimrod
Аватар пользователя Nimrod

Проявив известное занудство, кое-что нашел)

Партія комуністів (більшовиків) України (ПК(б)У)

Партія комуністів (більшовиків) України (ПК(б)У) виникла в результаті легалізації української частини ВКПБ як політичної партії. В результаті розриву з Н. Андреєвою голова ПК(б)У Е. Ояперв зареєстрував свою партію і цим організаційно порвав з ВКПБ. Однак, відмовившись від керівництва з С.-Петербургу, ПК(б)У залишила ідеологію ВКПБ майже без змін, лише трохи додала української специфіки. Створена та зареєстрована в липні 1992 року, ПК(б)У спромоглася об’єднати більшість осередків ВКПБ по Україні, перетягти частину членства КПУ, КРПУ (Комуністична робітнича партія України), СКТЧ (Союз комуністів-трудящих Чернігівщини) та ін., налагодити видання друкованих органів, а також встановити свій вплив над більшістю лівих радикалів.

«ПК(б)У - Партія послідовних марксистів-ленінців’ - зазначається в «Програмі дій соціалістичних трудящих України їх авангарду - ПК(б)У». - «Перебудова» життя останніх років переконує трудящих, що всі труднощі нашої країни породжені відходом від наукового соціалізму. Цей відхід почався з 1961 року, коли почалася критика Й. Сталіна. Так, у 1965 році відбулася підміна цілей економічного розвитку. Відійшовши від ст. 15 Конституції СРСР, соціалістичним підприємствам як один з головних цільових планово-оціночних показників було встановлено прибуток». Це, на думку теоретиків ПК(б)У, призвело до реставрації в СРСР капіталізму та розвалу Союзу.

Тому ПК(б)У пропонує програму-мінімум:

- Відстояти Конституцію 1977 - 78 років, відновити в повному обсязі соціальні права та свободи радянських людей.

- Повернути владу трудящим шляхом відродження повновладних рад як форми соціалістичної диктатури пролетаріату.

- «Диктатура пролетаріату неможлива інакше, ніж через Комуністичну партію» (Ленин В. И. ПСС. Т. 43, с. 504) (тобто ПК(б)У - Авт.)

- У сфері міжнаціональних відносин завданням партії є впровадження в життя істинно пролетарського «соціалістичного інтернаціоналізму».

- ПК(б)У переконана, що розвиток вільної та суверенної України можливий тільки при умові входження Радянської України до складу СРСР.

- ПК(б)У за соціалістичну економіку».

В програмі-максимум, або «програмі на перспективу», визначено, чого хоче ПК(б)У в кінцевому рахунку:

- «Соціалістична революція.

- Індустріялізація економіки.

- Кооперація сільського господарства.

- Культурна революція.

- Соціалістичний інтернаціоналізм.

- Науковий соціалізм.

- Комунізм».

Своє завдання ПК(б)У вбачає передовсім у большевизації комуністичного руху. Що вдається більшовикам досить важко.

ПК(б)У не опинилася в ізоляції, як ОКПУ (Майорова), хоча увійшла в конфронтацію з іншими радикальними організаціями. Але несприйняття КПУ допомагає об’єднуватися.

«ПК(б)У переконана, - пише один з лідерів партії Н. Хачапуридзе, - що в СПУ та КПУ поряд з тими, хто сповідує буржуазні, дрібнобуржуазні, соціал-демократичні меншовистські, есерівські, троцькістські і т. п. погляди, є багато чесних комуністів (більшовиків). Однак багатьом із членів цих партій потрібно зрозуміти, що не буває більшовика - не комуніста, а комуніста - не більшовика». Тобто: «Вступайте всі до лав ПК(б)У».

Що ж до якоїсь економічної програми чи то розробленої власної ідеології, в ПК(б)У немає й мови.

У національному питанні ПК(б)У виступає, зрозуміло, за відновлення СРСР. Полемізуючи з «правими опортуністами», більшовики стверджують, що «в сучасних умовах не можна не враховувати, що навіть зі врахуванням тимчасової реставрації капіталізму на території СРСР наші трудящі мають уже не лише досвід спільного життя в єдиній державі, але й усе більш стверджуване переконання у правильності соціалістичного ладу. Тому для радянських трудящих гасло відновлення СРСР прямо асоціюється з життям в об’єднаній соціалістичній державі. І тільки прямі чи приховані вороги соціалізму виступають проти відновлення СРСР’. Однак ПК(б)У ставить умову: «Ніяких союзів з імперіалістічною єльцинською Росією!». Для відродження СРСР потрібні передумови - захоплення в країнах СНД влади пролетаріатом шляхом «радянізації суспільства».

На установчому з’їзді ПК(б)У було близько 70 осіб, представників 13 областей України. Нині обласних організацій біля 20, однак чисельність їх упала порівняно з 1992 - 93 роками. Це в першу чергу пов’язане з занепадом «комуністичної ейфорії», піком якої були вибори до Верховної Ради.

Сьогодні партія в основному заклопотана теоретичними семінарами, ідеологічною боротьбою, участю в акціях лівих сил та розповсюдженням комуністичних видань. Так, ПК(б)У провела науково-практичну конференцію, присвячену 115-й річниці Й. Сталіна (21 грудня 1994 року. Також силами ПК(б)У було зірвано конференцію, присвячену Сталіну, яку проводила КПУ, де організатори намагалися «об’єктивно» висвітлити діяльність «батька народів».

Щоб поглибити свій вплив у комуністичному русі, ПК(б)У утворила декілька дочірніх організацій - Об’єднаний фронт трудящих України, Рух «Комуністи України» та Народний Рух «Союз».

Фронт трудящих мав стати профспілковою організацією, за його допомогою ПК(б)У збиралася ширити свій вплив серед робітників. Але цього не сталося через відсутність останніх серед членів ПК(б)У. Рух «Комуністи України» виконував функції легалізованого прикриття для ще незареєстрованої ПК(б)У. Народний Рух «Союз» виник 19 березня 1995 року в Києві. На установчому з’їзді зібралося 130 делегатів з 15 областей України. Були присутні 3 депутати Верховної Ради. Головою «Союзу» обрано Антонова В. К. До керівництва також обрано члена ЦК ПК(б)У Л. П. Ареф’єву. Зібрання підтримало вимогу денонсувати Біловезькі угоди та відновити СРСР.

Структура ПК(б) повністю відповідає структурі КПУ чи ВКПБ, з тією різницею, що ПК(б)У спроможна більш-менш контролювати регіональні організації, за виключенням київської організації (Т. Болієва), яка діє автономно.

ПК(б)У видає декілька газет, серед них «Искра» - орган ЦК ПК(б)У, виходить у Дніпропетровську; «От Советского Информбюро» - інформаційний бюлетень для внутрішнього користування та «За Власть Советов”.

- так что у нас длинные руки)))

 

ДЕЛО СТАЛИНА - МУХИНА

butcher
Аватар пользователя butcher

  Такое количество партий

  Такое количество партий одного направления означает изобилие идеологов? Или "Где 2 украинца, там 3 гетмана"?

 
Nimrod
Аватар пользователя Nimrod

Как хотите, но это похоже на Мухинскую "нацию

жидов-президентов")
Мне больше нравится характеристика "Якщо зберуться три українці один із них буде зрадник".

А вам к размышлению описание новоявленной ВКП(б) (Первый) из той же статьи:

Всесоюзна комуністична партія більшовиків. (ВКПБ)

Ще під час «горбачовської» перебудови виникла більшовицька платформа в КПРС на чолі з Ніною Андреєвою. Опублікувавши свої «неподаровані принципи», Н. Андреєва отримала масу прихильників не лише серед ностальгістсько-консервативної маси комуністів, а й серед апарату КПРС. Однак з часом (розвал СРСР, заборона КПРС) група Н. Андреєвої набула статусу єдиної вірної комуністичної організації в СРСР, а потім і в СНД. Так виникла відома Всесоюзна Комуністична Партія Більшовиків.

8 листопада 1991 року в Ленінграді (тепер Санкт-Петербург) відбувся установчий з’їзд ВКПБ. В його роботі взяли участь 234 делегати, в т. ч. 178 - з правом вирішального голосу. На з’їзді були представлені Російська Федерація, Україна, Бєларусь, Молдова, Казахстан, а також країни Закавказзя, Середньої Азії та Прибалтики. Після невеликої дискусії з приводу назви партії (пропонувалося біля десятка назв) обрали ВКПБ.

Ніна Андреєва засудила політику Горбачова та діяльність керівників держав, що брали участь в зустрічі у Біловезькій Пущі.

В програмі ВКПБ зазначалося, що в умовах загострення соціальних протиріч необхідно відновити Радянську державу, що виконувала б функції диктатури пролетаріату “як органу влади робітничого классу». Тобто, відновити СРСР сталінського типу.

ВКПБ виникла не на порожньому місці. Їй передувала організація Всесоюзного товариства «Єдність - за ленінізм та комуністичні ідеали», що організувалося в Москві ще в 1989 році. «Єдність» мала досить широкий вплив серед членів Спілки ветеранів, особливо низових осередків. До того ж, «Єдність» спромоглася утворити осередки у всіх регіонах колишнього Радянського Союзу: від Чукотки до Калінінграда. Поступово до ВКПБ та «Єдності» перейшли більш радикальні члени інших компартій. Так, у ВКПБ в Україні йшли радикали з СПУ, КПУ, пізніше і з СКУ.

Ніна Андреєва стверджувала, що в лоні КПРС утворився штаб контрреволюції. Тому відроджувати партію, яка вражена опортунізмом вже з ХХ з’їзду, розвалену в роки хрущовсько-брєжнєвського застою, зраджену згори до низу партократами, не варто. ВКПБ, що виникла з КПРС, оголосила про своє правонаступництво «РСДРП, РКП(б), ВКП(б) та ленінського курсу в КПРС» та про необхідність продовжувати революційну традицію більшовизму на ідейній базі марксизму-ленінізму.

Однак уже в найближчий час у ВКПБ відбулися декілька розколів. Українська філія на чолі з Е. Ояпервом та Т. Болієвою відкололася від ВКПБ Ніни Андреєвої й утворила окрему Партію Комуністів (більшовиків) України (ПК(б)У), яка на сьогодні є зареєстрованою. Свого часу Ніна Андреєва вивела Т.Болієву з ВКПБ за непослідовну політику, оскільки реєстрація в Україні ПК(б)У є фактичним визнанням незалежності.

Окрім цього, в самій ВКПБ відбувся черговий розкол: частина «ультра» на чолі з А. Лапіним оголосила Н. Андреєву ревізіоністкою і, провівши надзвичайний з’їзд, утворила паралельну ВКПБ-2. Лапіна підтримали багато регіональних організацій та значне число членів ВМГБ (Всесоюзна молода гвардія більшовиків). Наприклад, на підтримку Лапіна виступила голова Київської ВКПБ Г. П. Савченко, яка брала активну участь у проведенні надзвичайного з’їзду ВКПБ влітку 1995 року. Київська організація більшовиків є однією з найактивніших в Україні. На власні кошти членів організації видається (ксероксним методом) газета-листівка «За СССР’. Київська ВКПБ небезпідставно вважається найактивнішою групою серед столичних лівих. «Більшовики» не пропустили жодної акції комуністичних сил. Для багатьох націонал-демократів Г. Савченко стала символом комуністичної загрози. Плакат Київської ВКПБ з портретом Й. Сталіна є неодмінним атрибутом усіх пікетів, мітингів, демонстрацій. Як легалізована структура при ВКПБ Києва діє об’єднання «Народний Рух «За СРСР’. У Лапінській ВКПБ-2 Г. Савченко призначена координатором осередків ВКПБ в Україні.

З початком 1992 року створився фактичний блок лівих Луганщини, до якого увійшли СПУ, ВКПБ - «Єдність» та Спілка ветеранів. Серед акцій, за які «відповідала» ВКПБ - пікети за відродження сталінської моделі суспільства та СРСР, збирання коштів для ПМР, «антимітинг» 24 серпня 1992 року, що закінчився сутичкою, несанкціоноване пікетування держадміністрації в перші дні 1993 року і т. ін. Луганська ВКПБ видавала газету «Вибір’ (1992-1993) та молодіжну «Молодую гвардию» (ред. О. Мазур), перше й останнє число якої побачило світ на початку 1993 року 1). В 1992-1993 роках ВКПБ в Україні діяло більш активно, але з часом активність спала. Це пояснюється декількома факторами. По-перше, ВКПБ не є зареєстрованою організацією, і це заважає їй ефективно функціонувати. По-друге, постійні розколи в партії не сприяють посиленню структур у регіонах. По-третє, йде вимирання членства ВКПБ, що, як правило, складається з ветеранів війни та людей похилого віку. По-четверте, відсутнє пряме фінансування організацій на місцях. І, по-п’яте, відсутність української специфіки в програмі-мінімум ВКПБ у краї призводить до неадекватного розуміння ситуації.

30 липня 1995 року в Одесі бюро ЦК ВКПБ по Україні прийнято постанову, де, зокрема, зазначалося: антинародний курс, що проводиться урядом України, привів країну до загальної кризи, фактично перетворив її на колонію, сировинний придаток країн Заходу. Тому завданням більшовиків є практична організація робітничого класу та його союзників на боротьбу за Радянську владу як форму диктатури пролетаріату, за соціалізм, за відродження СРСР’.

На відміну від КПУ чи СПУ, що вимагають лише збереження системи Рад, більшовики стверджують, що «ВКПБ та її прихильники не є захисниками теперішніх Рад і бачать в них не більш ніж парламентизовану форму влади реставраторів капіталізму». Однак Ради все ж не вичерпали своїх «демократичних традицій», тому потрібно провести реорганізацію їх на підставі більшовицької ідеї «Ради - для робітників, без буржуа» і таким чином, позбавитися «диктату буржуазії та їх хазяїв зі США».

У національному питанні ВКПБ визначилася чітко. «Лише відродження єдиного Радянського Союзу сталінського зразка, реформування управлінських апаратів і т.п. врятує нашу Батьківщину». Н. Андреєва, звичайно, намагається відійти від великодержавності, оголосивши ВКПБ партією інтернаціоналістів, однак об’єктивно відстоює провідну роль росіян в майбутньому Союзі.

Активна критика опортунізму та ревізіонізму лівих партій допомагає їй поповнювати свої структури «ультра» з інших компартій. Ведеться навіть цілеспрямована підривна робота проти «реформістських та опортуністських організацій». Яскравою ілюстрацією цього є інцидент з т. зв. «більшовицькою платформою в СПУ». Часописи «Большевик» та «Единство» опублікували заяву «Товарищи марксисты!», де зазначалося, що «СПУ - дрібнобуржуазна партія парламентського типу, партія правого порядку, активного нейтралітету та лібертизму (буржуазного вчення, спрямованого на задурманення трудящих мас)». На це член Політвиконкому СПУ А. Черніков заявив: «Ніякої «більшовицької платформи в СПУ» не існує, тому названі матеріали за даним підписом слід оцінювати як елементарну політичну провокацію». «Автора цих публікацій звати С. П. Бєлих зі Львову». «Названий «товариш» був виключений з лав нашої партії рішенням Львівського міськкому СПУ ще в травні ц. р. за дії, несумісні з членством в СПУ та за несплату членських внесків’, - знайшовся нарешті А. Черніков. Однак заяву опублікували всі видання ВКПБ в Україні та найближчих до наших кордонів областей Росії.

 

ДЕЛО СТАЛИНА - МУХИНА

АнтиГость
(не проверено)
Аватар пользователя АнтиГость

 Вы бы там с sokol

 Вы бы там с sokol договорились насчет большевиков. У одного их дох**, у другого — х*й :)

 
Владимир136
Аватар пользователя Владимир136

Не надо за всех,

товарисч партсекретарь. Вы что, только-что проснулись? Не на партсобрании, вы батенька. Поэтому - только за себя. Мухин, предал Первого, его "большевитские" мечтания. Если вы и за кого-то уполномочены, имена и фамилии в студию, плиз.

И дорогу, верную, не забывайте. Это вот сюда:

http://natribu.org/

 

Владимир136

Руслан
Аватар пользователя Руслан

 пока люди не вырвутся из

 пока люди не вырвутся из своего мыльного пузыря и не увидят мир таким. каким он есть. ничего не изменится. 

 
Владимир136
Аватар пользователя Владимир136

Не надо

такое уж большое значение придавать зомбированию.Они ведь недаром так тотально обложили всех.Потому как, только сбавь пресс, и сразу сбои. Вот и надо это использовать. И в России они этот этап проиграли.( Не учли, что просто заклинаниями, 70 лет Сов. Власти просто так в отвал не выкинешь) Другое дело, сможем ли мы объединится, и использовать момент? Работаем над эти дальше по мере возможностей. И вы включайтесь поактивнее.

 

Владимир136

Гость Солька
(не проверено)
Аватар пользователя Гость Солька

Такие печальные вести Возница

Такие печальные вести
Возница мне пел весь путь.
Я в радовские предместья
Ехал тогда отдохнуть.

Война мне всю душу изъела.
За чей-то чужой интерес
Стрелял я мне близкое тело
И грудью на брата лез.
Я понял, что я — игрушка,
В тылу же купцы да знать,
И, твердо простившись с пушками,
Решил лишь в стихах воевать.
Я бросил мою винтовку,
Купил себе «липу»* , и вот

161

С такою-то подготовкой
Я встретил семнадцатый год.

Свобода взметнулась неистово.
И в розово-смрадном огне
Тогда над страною калифствовал
Керенский на белом коне.
Война «до конца», «до победы».
И ту же сермяжную рать
Прохвосты и дармоеды
Сгоняли на фронт умирать.
Но все же не взял я шпагу...
Под грохот и рев мортир
Другую явил я отвагу —
Был первый в стране дезертир.

*

 

...

Я думаю:
Как прекрасна
Земля
И на ней человек.
И сколько с войной несчастных
Уродов теперь и калек.
И сколько зарыто в ямах.
И сколько зароют еще.
И чувствую в скулах упрямых
Жестокую судоргу щек.

Нет, нет!
Не пойду навеки!
За то, что какая-то мразь
Бросает солдату-калеке
Пятак или гривенник в грязь.

«Ну, доброе утро, старуха!
Ты что-то немного сдала...»
И слышу сквозь кашель глухо:
«Дела одолели! Дела...
У нас здесь теперь неспокойно.
Испариной все зацвело.
Сплошные мужицкие войны.
Дерутся селом на село.
Сама я своими ушами
Слыхала от прихожан:
То радовцев бьют криушане,
То радовцы бьют криушан.

166

А все это, значит, безвластье.
Прогнали царя...
Так вот...
Посыпались все напасти
На наш неразумный народ.
Открыли зачем-то остроги,
Злодеев пустили лихих.
Теперь на большой дороге
Покою не знай от них.
Вот тоже, допустим... с Криуши...
Их нужно б в тюрьму за тюрьмой,
Они ж, воровские души,
Вернулись опять домой.
У них там есть Прон Оглоблин,
Булдыжник, драчун, грубиян.
Он вечно на всех озлоблен,
С утра по неделям пьян.
И нагло в третьёвом годе,
Когда объявили войну,
При всем при честно́м народе
Убил топором старшину.
Таких теперь тысячи стало
Творить на свободе гнусь.
Пропала Расея, пропала...
 Погибла кормилица Русь!»...

 

(Есенин)

 

 

 
Автомеханик
Аватар пользователя Автомеханик

Сограждане, люди! Понять мы должны

Сограждане, люди! Понять мы должны
Одну непреложную суть,
Что ныне, как прежде для нашей страны
Спасение - сталинский путь!

Звучит над войсками железный приказ:
"Ни шагу назад!" и родной
Наш генералиссимус смотрит на нас,
Зовёт нас за Родину в бой!

За Родину в бой, за Сталина в бой,
За русский, советский народ,
За социализм, за советский наш строй,
За Смерть капиталу, вперёд!

 
Алексей Десятников
Аватар пользователя Алексей Десятников

Когда начинаем?

Когда начинаем?

 
гость
(не проверено)
Аватар пользователя гость

При  длительном общении с

При  длительном общении с ПЕРВЫМ  может развиться рвотный рефлекс при упоминаний таких слов как: Сталин, Ленин, большевик, трудящийся, коммунизм итд...

 
Слава
(не проверено)
Аватар пользователя Слава

О кургиняновщине. Если

О кургиняновщине.

Если вдуматься, то СЕК работает весьма любопытно.

Смотрите, он накропал штук 40 передач "Суть времени", ролики где-то в среднем по 1 час 15 минут.

После такого вала можно б было разобраться оносительно тогда ещё будущих выборов в Думу?

Нет, оказывается, говорил - идите и голосуйте как считаете нужным. Это всё "рябь", а мы занимаемся "толщей". А тут, когда надо "оседлать" или разобщить протестующих, проснулся! Видно уже не "рябь".

Хотя всё время и говорит про "оранжевый" вариант, но понять, что именно усталость от режима и уголовщина ЦИК, могут служить механизмом запуска таких событий великий гуру не смог.

Тут важно ещё то, что СЕК забивает собой всё время его последователей, после его бесконечных циклов времени на другое просто нет, в сутках 24 часа и человек поглощён кургиняновщиной полностью без остатка.

 
СНП
Аватар пользователя СНП

Кургинян снял маску. Что дальше?

"Задача Кургиняна - под непроглядный туман слов об СССР и социализме отколоть часть от левого движения в стране, в значительной степени нейтрализовать сопротивление существующему режиму, а затем, ловко манипулируя сознанием этой части, выдать существующую власть за единственный фактор стабильности в стране, что гарантированно обеспечивает этой власти поддержку значительной части населения, еще недавно бывшего столь протестным.

Хитро придумано, ничего не скажешь! Хотя и старо - аналогичные манипуляции производили с нашими гражданами в конце 80-х- начале 90-х гг.

И часть населения, которая так хорошо поддается подобным манипуляциям, все та же, как и в конце 80-х- начале 90-х гг. – это политически неравнодушные служащие, учащаяся молодежь и интеллигенция, которую Кургинян выделил в отдельный класс и для которой придумал аж свое собственное название – «когнитариат».

http://red.gklforum.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=442:...

По результатам голосования зрителей в своих теледебатах со сванидзе Кургинян прекрасно понимает, что никакой оранжевой революции у нас в стране быть не может, может быть только красная. Не такой уж он идиот.
Поэтому совершенно очевидно, что его истошный визг про победу оранжевых и гуманитарные бомбардировки инспирирован правящим режимом.

 

СНП

Владимир136
Аватар пользователя Владимир136

100%

Только этим аргументом они и бьют. Все протесты - это происки рыжих. Вы посмотрите как они плотно сайт Мухина обсели. Это становится интересно.

 

Владимир136

ВАЛЕРИЙ_1
Аватар пользователя ВАЛЕРИЙ_1

Не такой уж он идиот

Ну, а зачем считать идиотами чубайсо-немцовых, что начали и продолжают процесс? Неужели они стараются для "красных"? Как думаете, кто окажется у власти, если завтра уйдёт ВВП - Б.Миронов, А.Баранов, С. Удальцов?...

 

Отправить комментарий

Содержание этого поля является приватным и не предназначено к показу.
  • Адреса страниц и электронной почты автоматически преобразуются в ссылки.
  • Разрешённые HTML-теги: <img> <a> <em> <i> <strong> <b> <u> <strike> <p> <br> <ul> <ol> <li> <div> <blockquote>
  • Строки и параграфы переносятся автоматически.

Подробнее о форматировании текста

CAPTCHA
Проверка, что Вы не робот
CAPTCHA на основе изображений
Введите символы, которые показаны на картинке.